Iсторiя розвитку пенсiйної системи

Iсторичнi аспекти розвитку пенсiйної системи,

передумови та мета створення Пенсiйного фонду

 

Сучасна пенсiйна система України, основою якої є запроваджене з сiчня 2004 року загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування, постала не на порожньому мiсцi, а є результатом еволюцiйної трансформацiї iнституту пенсiйного забезпечення, який сформувався пiсля здобуття незалежностi на початку 90 рокiв ХХ столiття i, в свою чергу, фактично, був своєрiдною <пенсiйною спадщиною> колишнього СРСР.

 

Фiнансовою основою  радянської пенсiйної системи до 1990 року був Союзний держбюджет, за рахунок якого виплачувались пенсiї.

 

Як вiдомо, в серединi 80-х рокiв у Радянському Союзi почалися потужнi радикальнi перетворення у полiтичнiй та соцiально-економiчнiй органiзацiї суспiльного життя. Вони були викликанi погiршенням загального економiчного стану Радянського Союзу, низькою ефективнiстю економiки з погляду задоволення споживацького попиту, високою затратнiстю вiйськово-промислового комплексу.

 

Це призвело до того, що соцiальнi витрати, особливо пенсiйнi, стали надмiрним тягарем для держбюджету.

Таким чином, наприкiнцi 1980-х рокiв у СРСР виникла проблема пошуку небюджетних джерел для фiнансування пенсiй.

 

З цiєю метою було вивчено досвiд функцiонування пенсiйних систем iнших країнбагато з яких у 70-80-х роках ХХ столiття зазнали кризових явищ у пенсiйнiй сферi, викликанихперш за всенесприятливою демографiчною ситуацiєю, i тому змушенбули реформувати свої пенсiйнсистеми.

 

Як засвiдчив зарубiжний досвiднайбiльш ефективним фiнансовим механiзмом у солiдарнiй пенсiйнiй системвиявився механiзм пенсiйного страхування - персонiфiкований розподiл через суспiльнстраховфонди надходжень вiд працездатної частини населення на користь пенсiонерiв.

 

Такий пiдхiд фiнансування пенсiйних виплат було закладено у ЗаконСРСР <Про пенсiйне забезпечення громадян СРСР>, який був ухвалений у травнi 1990 року набрав чинностз 1 сiчня 1991 рокуПрийняття цього Закону практично завершило процес створення єдиної всеохоплюючої системи пенсiйного забезпечення, яка дiяла за єдиними умовами та нормами. Звичайно, ця система не була побудована цiлком на принципах страхування, - фактично це було поєднання принципiв соцiального страхування i соцiальної допомоги, але вона закладала страховi основи, передбачивши вiдокремлення пенсiйної системи вiд держбюджету.

 

Джерелом коштiв для фiнансування пенсiй став не державний бюджетяк це було ранiшеа Пенсiйний фонд як самостiйна фiнансова системащо формується за рахунок страхових внескiв пiдприємств та громадян.

 

Уперше було передбачено, що однiєю з умов одержання права на трудову пенсiю є умова сплати страхових внескiв до Пенсiйного фонду.

 

Проте Пенсiйний фонд на той час був абсолютно новою iнституцiєю, яку ще треба було створити.

 

Для цього при Радi Мiнiстрiв СРСР було створено спецiальну робочу групу, до складу якої увiйшли представники всiх союзних республiк. Протягом 1990 року було напрацьовано необхiдну нормативно-правову базу - Положення про Пенсiйний фонд СРСР, Iнструкцiю, яка регулювала порядок сплати внескiв до Пенсiйного фонду та витрачання коштiв Фонду, iншi документи. Водночас утворювалися органiзацiйнi структури Пенсiйного фонду СРСР, якi на рiвнi союзних республiк склалися з вiдповiдних республiканських вiддiлень Фонду (крiм Росiйської Федерацiї, яка одразу створила власний Пенсiйний фонд, що не входив до складу Пенсiйного фонду СРСР).

 

Союзний Пенсiйний фонд розпочав свою повноцiнну дiяльнiсть з 1 сiчня 1991 року, коли до нього почали надходити страховi внески i, в свою чергу, за рахунок коштiв Фонду було розпочато фiнансування пенсiйних виплат.

 

Фактично Пенсiйний фонд СРСР функцiонував лише один рiк припинив свою дiяльнiсть пiсля розпаду СРСРНезалежнi держави, якi утворилися на його теренах, в тому числi Україна, утворили й власнi незалежнi пенсiйнi фонди, робота яких має нацiональнi правовi, економiчнi та органiзацiйнi особливостi.

 

Водночас пiсля розпаду СРСР було утворено Асоцiацiю пенсiйних та соцiальних фондiву рамках якої вiдбувається iнформацiйне спiвробiтництво обмiн досвiдом мiж фiнансовими пенсiйними iнституцiями колишнiх союзних республiкЧленом Асоцiацiї є i Пенсiйний фонд України.

 

 

Основнi етапи та головнi подiї у дiяльностi

Пенсiйного фонду України

 

Одним з перших i визначальних крокiв на шляху глибокого системного реформування пенсiйної системи України стало створення у груднi 1990 року Українського республiканського вiддiлення Пенсiйного фонду СРСР (постанова Ради Мiнiстрiв Української РСР i Ради Федерацiї незалежних профспiлок України вiд 21 грудня 1990 року № 380), яке з сiчня 1992 року перетворено на Пенсiйний фонд України. Цей факт не лише засвiдчив появу  нової фiнансової iнституцiї в державi, а й означив революцiйну змiну iдеологiї функцiонування пенсiйної системи, яка вiдтепер в основному фiнансово не спиралася на державний бюджет, а одержала цiльовi джерела поповнення коштiв, власнi механiзми їх акумуляцiї та розподiлу i, головне, залучила iнших соцiальних партнерiв - роботодавцiв та працiвникiв до фiнансової участi у вирiшеннi питань пенсiйного забезпечення.

 

З прийняттям цiєї постанови розпочалося формування органiзацiйної iнфраструктури матерiально-технiчної бази та кадрового потенцiалу майбутнього Пенсiйного фонду УкраїниЦя робота в Українi, як i в iнших республiках колишнього СРСР, здiйснювалася фактично <з нуля>.

 

Проте вже з перших днiв 1991 року нова пенсiйна установа почала акумулювати страховобов'язковплатежпiдприємств громадян та здiйснювати фiнансування видаткiв органiв соцiального забезпечення на виплату пенсiйУ 1991 роцi бюджет Пенсiйного фонду становив 34 млрд карбованцiв. При цьому 5 млрд. складали дотацiї з Пенсiйного фонду СРСР, якi забезпечувалися за рахунок перерозподiлу коштiв мiж союзними республiками-донорами (там, де була краща демографiчна ситуацiя) та дотацiйними республiками, де питома вага пенсiонерiв у структурi населення була доволi вагомою. Постановою Пенсiйного фонду СРСР, Державного комiтету з працi та соцiальних питань, Мiнiстерства фiнансiв СРСР, Спiльної Конфедерацiї професiйних спiлок СРСР вiд 19.12.90 № 52-ПФ у 1991 роцi тарифи страхових внескiв до Пенсiйного фонду було встановлено на рiвнi 80,5% вiд загальної суми внескiв на державне соцiальне страхування, тариф яких складав 26% вiд фонду оплати працi, згiдно з Указом Президента Союзу РСР вiд 04.10.90 <Про першочерговi заходи по переходу до ринкових вiдносин>.

 

Протягом 1991 року було сформовано структуру центрального апарату Українського республiканського вiддiлення Пенсiйного фонду СРСР у складi 3-х управлiнь, 4-х самостiйних вiддiлiв та ревiзiйної комiсiїКрiм того, в Автономнiй Республiцi Крим, областях та у мiстi Києвi було утворено фiлiї Вiддiлення, в складi яких працювали уповноваженi фiлiй по районах, мiстах та районах у мiстах.

 

Загалом наприкiнцi 1991 року в системi Вiддiлення працювало понад 2000 працiвникiв, в тому числi в центральному апаратi - понад 60 працiвникiв.

Пiсля проголошення незалежностi України в серпнi 1991 року та прийняття в листопадi цього ж року Закону України <Про пенсiйне забезпечення> сформувалася законодавча база функцiонування Пенсiйного фонду нової незалежної держави. Статтею 8 зазначеного Закону було передбачено, що Пенсiйний фонд України є самостiйною фiнансово-банкiвською системою i що Положення про Пенсiйний фонд України затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

 

Вiдповiдно до цього Кабiнет Мiнiстрiв України 28 сiчня 1992 року ухвалив постанову № 39, згiдно з якою на базУкраїнського республiканського вiддiлення Пенсiйного фонду СРСР було утворено Пенсiйний фонд Україниа на базфiлiй вiддiлення - управлiння в Автономнiй РеспублiцКримобластях та мiстКиєвi (управлiння Пенсiйного фонду у мiстСевастополутворено згiдно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 16.09.92 № 534 у липнi 1992 року на базмiського вiддiлу Кримського республiканського управлiння Пенсiйного фонду).

 

Цiєю урядовою постановою було затверджено перший склад правлiння Пенсiйного фонду та Положення про Фонд, на пiдставi якого вiн дiяв до червня 1994 року. До цього ж часу виконання функцiй, покладених на Пенсiйний фонд, в районах та мiстах продовжували виконувати уповноваженi вiдповiдних обласних управлiнь.

 

Законом України вiд 16.10.92 № 2704-XII було запроваджено адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за порушення порядку обчислення i сплати внескiв на соцiальне страхування.

 

Цiкавим є фактщо у 1991-1993 роках вiдбувалися першспроби впровадження елементiв розширеного вiдтворення пенсiйних фiнансiв,якпритаманннакопичувальним пенсiйним системам.

 

Цi спроби полягали в тому, що у зазначений перiод тимчасово вiльнi кошти Пенсiйного фонду з метою одержання прибутку розмiщувалися на банкiвських депозитах, вкладалися у статутнi фонди пiдприємств, використовувались для надання  кредитiв тощо. Цi спроби хоч i забезпечили певний прибуток Пенсiйному фонду у 1991-1993 роках, проте виявилися не зовсiм вдалими з точки зору адмiнiстрування та належного правового забезпечення i були припиненi у серединi 1993 року.

 

Водночас практика комерцiйної (господарської) дiяльностi Пенсiйного фонду довела необхiднiсть _рунтовного правового регулювання, багаторiвневого контролю у питаннях використання фiнансiв пенсiйної системи. В цьому контекстi вищезазначений досвiд мав i має важливе значення як для вдосконалення органiзацiї солiдарної пенсiйної системи, так i для побудови накопичувальної пенсiйної системи.

 

З грудня 1990 року по квiтень 1993 року Українське республiканське вiддiлення Пенсiйного фонду СРСРа згодом Пенсiйний фонд України очолював Юрiй Никандрович Сивоволов (1934-2003 рр.) - талановитий керiвникорганiзаторякий майже 20 рокiв свого життя вiддав роботв системсоцiального забезпечення населення Українизробив вагомий внесок у становлення системи Пенсiйного фонду України.

 

З 1994 року сталися значнi змiни в iсторiї Пенсiйного фонду: вiн був перетворений iз самостiйної фiнансово-банкiвської системи на центральний орган виконавчої влади, надiлений вiдповiдними повноваженнями. Водночас було суттєво удосконалено органiзацiйну структуру Фонду.

 

Статус Пенсiйного фонду як центрального органу виконавчої влади було визначено Положенням про Пенсiйний фонд України, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 01.06.94 № 345. Вiдповiдно службових та посадових осiб Пенсiйного фонду України та його органiв визначено державними службовцями.

 

Згiдно з цим Положенням утворено вiддiли Пенсiйного фонду у районах, мiстах та районах у мiстах.

 

Таким чином, було створено вертикальну структуру управлiння Пенсiйним фондом, яка повнiстю вiдповiдала адмiнiстративно-територiальному устрою держави, а також структурам iнших державних органiв, якi мали подiбнi функцiї щодо збору обов'язкових платежiв (органи податкової та контрольно-ревiзiйної служби).

 

Важливим кроком було впорядкування фiнансових потокiв у системi Пенсiйного фонду, а також вирiшення питань щодо розрахунково-касового обслуговування його коштiв. Щоб яснiше мати уявлення, про що йде мова, необхiдно пояснити систему фiнансування пенсiйних виплат, яка iснувала до 1994 року.

 

Кошти, якi збиралися вiд платникiв в районах та мiстах, спрямовувались до обласних управлiнь Пенсiйного фонду, згодом розподiлялися мiж районами вiдповiдно до потреб у фiнансуваннi виплати пенсiй. При цьому, таке фiнансування здiйснювалось через органи соцiального захисту населення, а вже вони перераховували кошти поштовим пiдприємствам для безпосередньої виплати пенсiй пенсiонерам.

 

Отже, порядок перерахування коштiв був складний i надто громiздкий. При цьому, в рiзних регiонах кошти Пенсiйного фонду обслуговувались рiзними банками, що створювало додатковi проблеми, головною з яких було те, що iнодi проходило кiлька тижнiв, поки кошти оберталися по всьому ланцюгу. Це ускладнювало фiнансування виплат пенсiй та вiдволiкало зусилля працiвникiв Фонду на роботу з банками, iнодi просто на пошук коштiв на численних банкiвських рахунках.

 

Томуу вiдповiдностдо постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10.12.93 № 1015 <Про заходи прискорення розрахункових операцiй,пов'язаних з виплатою пенсiйгрошової допомоги поштових переказiвта наказу Пенсiйного фонду УкраїниМiнiстерства фiнансiв України,Мiнiстерства зв'язку України та Мiнiстерства соцiального захисту населення України вiд 20.05.94 № 6/42/62/81 <Про затвердження Порядку виплати пенсiй грошової допомоги з Пенсiйного фонду Українибуло докорiнно змiнено механiзм фiнансування виплати пенсiй запроваджено такий порядокпри якому страховвнески акумулювались на рахунках районних та мiських вiддiлiв Фонду безпосередньо на цьому рiвнiспрямовувались на пенсiйнвиплатиа перерахування коштiв за маршрутом <район-область>, а тим бiльше <область-центрвiдбувалося лише в разнеобхiдностперерозподiлу коштiв у зв'язку з їх нестачею або надлишком.

 

При цьому було введено пряме перерахування коштiв органами Пенсiйного фонду поштовим пiдприємствам. Органи соцiального захисту населення мали тiльки формувати вiдомостi i заявки на виплату пенсiй. Запровадивши такий механiзм, органи Пенсiйного фонду одразу вiдчули його ефективнiсть, змогли пiдвищити оперативнiсть щодо розпорядження коштами, а їх рух став бiльш прозорим i контрольованим.

 

Запровадження нового механiзму виплати пенсiй проводилось одночасно з концентрацiєю рахункiв органiв Пенсiйного фонду в одному банку. Таким банком вищезгаданою постановою Кабiнету Мiнiстрiв України було визначено АППБ <Аваль>.

 

Таким чиному межах одного банку було зосереджено не тiльки рух коштiв в системПенсiйного фондуале й розрахунки Фонду з поштовими пiдприємствамищо прискорило рух коштiв вiд платника страхових внескiв до пенсiонераа вiдтакзначною мiроюпосилило можливострацiонального використання коштiв Пенсiйного фондузокремаможливiсть оперативного перерозподiлу коштiв як мiж областями,так мiж районами мiстамиСвiдченням цього може бути такий приклад. За новою системою фiнансування, кошти, якi зранку надiйшли вiд платника до якогось районного вiддiлу, наприклад, в Запорiзькiй областi, де був надлишок коштiв, того ж дня ввечерi вже виплачувались у виглядi пенсiї, наприклад, в Чернiгiвськiй областi, де була нестача  коштiв. Згодом, при переходi органiв Пенсiйного фонду на обслуговування до Ощадбанку були збережено вищезгаданi принципи банкiвського обслуговування.

 

Говорячи про дiяльнiсть Пенсiйного фонду у серединi 90-х рокiв минулого столiття слiд згадати, що у 1994-1997 роках згiдно з Законами про Державний бюджет на вiдповiднi роки кошти Пенсiйного фонду включалися до складу Держбюджету.

 

У 1993-1995 роках було розпочато комп'ютеризацiю органiв Пенсiйного фондузокрема автоматизовано облiк надходження страхових внескiвприймання вiдповiдної звiтностi. Це стало вiдчутним кроком до впровадження в подальшому в Пенсiйному фондi системи персонiфiкованого облiку.

 

З вересня 1993 року до жовтня 1995 року Пенсiйний фонд України очолював Вiктор Петрович Тентюк - вiдомий фахiвець у галузiфiнансiвякий зробив вагомий внесок не тiльки у становлення та розвиток системи Фондуа й обiймав керiвнпосади в Мiнiстерствфiнансiв,очолював Державну податкову службу та Державне казначейство України.

 

Перехiд на початку 90-х рокiв на фiнансування пенсiй через Пенсiйний фонд сам по собi одразу не мiг вирiшити всiх проблемних питань у сферi пенсiйного забезпечення, а натомiсть висвiтлив та окреслив багато проблем та чинникiв як всерединi самої пенсiйної системи, так i далеко за її межами, що суттєво негативно впливали на фiнансовий стан цiєї системи.

 

Зокрема, поширилося таке явище як неплатежi до Пенсiйного фонду. В окремi часи ця заборгованiсть сягала 2-3 мiсячної потреби на виплату пенсiй. Проте погашення цiєї заборгованостi iнодi вiдбувалось через її списання чи розстрочення. Протягом 1997-2001 рокiв було списано заборгованостi з обов'язкових платежiв до Фонду на суму майже 7 млрд грн. Реструктуризовано згадану заборгованiсть ще на суму 2,9 млрд грн. Понад 142 тис. пiдприємств та понад 2 млн фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi взагалi було звiльнено вiд сплати збору на обов'язкове державне пенсiйне страхування iз введенням фiксованого сiльськогосподарського податку та спрощеної системи оподаткування малого i середнього бiзнесу. Надходження вiд фiксованого сiльгоспподатку, єдиного та фiксованого податку для суб'єктiв пiдприємництва у 3-30 разiв були меншими нiж надходження на одного працюючого за якого збiр на обов'язкове державне пенсiйне страхування сплачувався на загальних пiдставах.

 

Все це вiдбувалося на тлглибокої затяжної економiчної кризияка породила тiнiзацiю економiки та безробiттясуттєво пiдiрвала iдеформувала фiнансову базу пенсiйної системи.

 

Поряд з вищеперелiчиними несприятливими для доходної частини Пенсiйного фонду головними чинниками негативний вплив на його фiнансовий стан справляло покладення на видатки Фонду фiнансування пенсiй окремим категорiям громадян вiдповiдно до прийнятих у 1993-2001 роках понад 20 законiв, якi регулювали питання пенсiйного забезпечення поряд з базовим Законом <Про пенсiйне забезпечення> (наприклад, Закони України <Про державну службу>, <Про службу в органах мiсцевого самоврядування>, <Про прокуратуру> та iншi).

 

Крiм того, в рiзний час за рахунок коштiв Фонду фiнансувалися соцiальнi виплати, якi взагалi не пов'язанi з пенсiйною системою i за своєю природою мають здiйснюватися за рахунок бюджетних коштiв - допомога на дiтей, доплати на догляд за iнвалiдами та iншi.

 

Фiнансування з коштiв Пенсiйного фонду пенсiй, призначених на пiльгових умовах у зв'язку зi шкiдливими умовами працi також можна вiднести до негативних факторiв. Починаючи з 1992 року пенсiйнi гарантiї таких працiвникiв були значно розширенi. Разом з тим, незважаючи на обов'язок вiдшкодування вiдповiдних витрат Фонду  пiдприємствами, де iснують згаданi умови, реальний рiвень вiдшкодування витрат на виплату пенсiй за так званим Списком № 2 наприкiнцi 90-х становив у середньому лише 30 вiдсоткiв.

 

Унаслiдок усього цього у 1995-1996 роках почала виникати заборгованiсть з виплати пенсiй. Це при тому, що рiвень пенсiй лишився низьким, фактично було втрачено його диференцiацiю вiд трудового внеску працiвника. Все це формувало в суспiльствi усвiдомлення необхiдностi проведення пенсiйної реформи. Проте здiйснення реформи потребувало подолання гострих кризових явищ у пенсiйнiй системi.

 

Отже головним завданням Пенсiйного фонду у другiй половинi 90-х рокiв стали фiнансова стабiлiзацiя пенсiйної системи, лiквiдацiя заборгованостi з виплати пенсiй, створення необхiдних передумов для проведення пенсiйної реформи.

 

Основними напрямами цiєї роботи стало вдосконалення законодавства iз сплати обов'язкових платежiв до Пенсiйного фонду ,запровадження їх персонiфiкованого облiкупосилення платiжної дисциплiни пiдприємствзвiльнення Пенсiйного фонду вiд не властивих йому видаткiвУ цьому зв'язку слiд вiдзначити такi кроки.

 

Постановою Верховної Ради України вiд 07.02.96 № 36/96 <Про внесення змiн до Постанови Верховної Ради України <Про порядок введення в дiю Закону України <Про внесення змiн i доповнень до Закону України <Про пенсiйне забезпечення> було визначено, що внески на пенсiйне страхування сплачуються одночасно з одержанням коштiв в установах банку. При цьому у разi недостатностi коштiв видача банками коштiв на заробiтну плату та перерахування внескiв до Пенсiйного фонду провадиться у пропорцiйних сумах. Цiєю ж постановою було визначено право начальникiв пiдвiдомчих органiв Пенсiйного фонду припиняти операцiї пiдприємств, установ, органiзацiй, громадян-пiдприємцiв на рахунках в установах банкiв у разi вiдмови їх вiд реєстрацiї як платникiв внескiв до Пенсiйного фонду. Крiм того, Указом Президента України вiд 04.03.98 № 167/98 було визначено вiдповiдальнiсть банкiв за виконання рiшень податкових органiв про припинення операцiй  за всiма рахунками платника, у разi непогашення платником податкiв податкової заборгованостi та встановлено санкцiї, якi застосовувалися до банкiв у разi не виконання таких рiшень податкових органiв.

 

У серпнi 1998 року Указом Президента України вiд 31.08.98 № 957 <Про невiдкладнзаходи щодо погашення заборгованостз виплати пенсiй>, а згодом Законом України вiд 22.10.98 № 208-ХIV <Про внесення змiн до Закону України <Про збiр на обов'язкове державне пенсiйне страхування>, було запроваджено додатковставки збору на загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування.

 

Вiдчутно сприяло наповненню Державного бюджету та бюджету Пенсiйного фонду прийняття постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд11.08.98 № 1251 <Про стан додатковзаходи щодо виплати пенсiйпогашення заборгованостз обов'язкових платежiв до державного та мiсцевих бюджетiвнедоїмки до Пенсiйного фонду Фонду для здiйснення заходiв щодо лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та соцiального захисту населення>.

 

У КабiнетМiнiстрiв України та в усiх обласних адмiнiстрацiях були утворенпостiйно дiючкомiсiї з погашення заборгованостi, якiрозглядали кожен факт наявностзаборговаността шляхи її погашенняякпрацюють зараз.

 

Крiм роботи, проведеної з керiвниками пiдприємств-боржникiв, було застосовано нетрадицiйнi джерела наповнення Пенсiйного фонду.

Так було запроваджено погашення заборгованостi з виплати пенсiй в натуральнiй формi продукцiєю пiдприємств-боржникiв. Завдяки цьому така заборгованiсть була погаше на на суму понад 800 млн грн.

 

Крiм того, боржники своєю продукцiєю розрахувались по боргах i з Пенсiйним фондом, зокрема, через систему вексельних розрахункiв, якi здiйснювали банки та, спецiально створене для цього постановою Уряду, Спецiалiзоване державне пiдприємство Пенсiйного фонду України.

 

У результатi вжитих заходiв удалося суттєво збiльшити надходження коштiв до Пенсiйного фонду. Це дозволило у вереснi 2000 року лiквiдувати заборгованiсть з виплати пенсiй.

 

Надалi тенденцiю до збiльшення надходжень до Пенсiйного фонду було закрiплено i розвинуто.

Здiйснення всiх вище перелiчених заходiв дозволило пiсля погашення у вереснi 2000 року заборгованостi з виплати пенсiй не тiльки забезпечити повне i своєчасне фiнансування цих виплат, а й їх пiдвищення протягом 2001-2003 рокiв у середньому на 72% (з 81 до 139,45 грн).

 

Стабiлiзацiя фiнансового стану Пенсiйного фонду стала однiєю з передумов здiйснення пенсiйної реформи. Основнi напрями та шляхи впровадження пенсiйної реформи було окресленi в таких державних документах: Концепцiя соцiального забезпечення населення України, схвалена Верховною Радою України 21 грудня 1993 року, Основи законодавства України Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, прийнятi Верховною Радою України 14 сiчня 1998 року, Указ Президента України вiд 13.04.98 року <Про Основнi напрями пенсiйного забезпечення в Українi>, Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабiнету Мiнiстрiв України <Про Основнi напрями реформування системи пенсiйного забезпечення населення України> вiд 10 жовтня 2001 року.

 

На виконання завдань поставлених в цих документах, i була спрямована робота всiєї системи Пенсiйного фонду. В першу чергу у перiод до 2003 року були проведенi пiдготовчi заходи до впровадження пенсiйної реформи, була створена система персонiфiкованого облiку внескiв. Початок цiй справi було покладено Указом Президента України <Про заходи щодо впровадження персонiфiкованого облiку вiдомостей у системi обов'язкового державного пенсiйного страхування> вiд 04.05.98 № 401. Спочатку, в порядку експерименту, таку систему було впроваджено у Львiвськiй областi, а згодом розповсюджено її на всю Україну. Процес органiзацiйного та матерiально - технiчного формування СПОВ завершився наприкiнцi 1999 року. У 2000 роцi у всiх регiонах Українi було цiлком завершене впровадження системи персонiфiкованого облiку вiдомостей з пенсiйного страхування, а починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсiй здiйснюється iз заробiтку особи за перiод роботи пiсля 1 липня 2000 року за даними системи персонiфiкованого облiку.

 

З 1998 року в Центральнiй базi цiєї системи вже накопичено такi вiдомостi на 27,9 млн громадян України. Бiльшiсть з них вже отримали свiдоцтва про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, що засвiдчують пенсiйне право кожного.

Важливу роль у розвитку Пенсiйного фонду та його утвердженнi як центрального органу виконавчої влади вiдiграла передача органам Фонду функцiй з призначення та виплати пенсiй, якi ранiше здiйснювались органами соцiального захисту населення.

Цей процес розпочався 1 сiчня 1999 року з експерименту у Львiвськiй областi (Указ Президента України <Про проведення у Львiвськiй областi експерименту з призначення та виплати пенсiй органами Пенсiйного фонду України> вiд 20.10.1998 № 1156) i остаточно завершився 1 липня 2002 року.

 

Поєднання цих функцiй дало змогу вирiшити низку важливих питань:

- забезпечити призначення пенсiй за даними системи персонiфiкованого облiку внескiв;

- рацiонально планувати витратну частину бюджету Пенсiйного фонду;

- своєчасно попереджати випадки нецiльового використання коштiв Пенсiйного фонду у зв'язку з недостовiрнiстю представлення документiв для призначення пенсiй про стаж та заробiтну плату, посилити контроль за правильнiстю призначення та виплати соцiальних пенсiй, надбавок на непрацездатних членiв сiм'ї, доплат непрацюючим пенсiонерам;

- прискорити термiни розгляду заяв про призначення пенсiй, зменшити документообiг, пов'язаний з проведенням iндексацiй пенсiй працюючим пенсiонерам без подання ними додаткових документiв, зменшити адмiнiстративнi видатки (на друкування вiдомостей, зменшення штатної чисельностi працюючих та iнше);

- перетворити Пенсiйний фонд України на функцiонально збалансовану фiнансову iнституцiю, що забезпечує увесь комплекс заходiв з функцiонування загальнообов'язкової системи пенсiйного страхування, починаючи зi збору страхових внескiв та закiнчуючи виплатою пенсiй;

- розпочати на базi органiв Пенсiйного фонду експерименти з пiдвищення ефективностi дiяльностi державних цiльових фондiв та з використання даних системи персонiфiкованого облiку при призначеннi рiзних соцiальних виплат та державних допомог.

 

Невiдкладним першочерговим завданням реформування системи пенсiйного забезпечення Указом Президента України 13.04.98 № 291/98 <Про Основнi напрями реформування пенсiйного забезпечення в Українi> було визначено проведення розмежування джерел фiнансування пенсiй, призначених за рiзними пенсiйними програмами. З цiєю метою, починаючи з 1999 року, Урядом приймались постанови Кабiнету Мiнiстрiв України, якими затверджувались графiки поетапного розмежування джерел фiнансування з виплат Пенсiйного фонду на 1999-2002 роки.

 

Не викликало сумнiву, що нова пенсiйна система, як i процес її формування, поряд з фiнансово-економiчним пiд_рунтям повиннi мати пiд собою належну правову основу. Нею в Українi стали базовi Закони <Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування> i <Про недержавне пенсiйне забезпечення>, що у 1998-2003 роках були розробленi в розвиток Концепцiї соцiального забезпечення населення України, схваленої Верховною Радою України у груднi 1993 року та прийнятих у сiчнi 1998 року Основ законодавства України <Про обов'язкове державне соцiальне страхування>. Робота з їх опрацювання велась провiдними фахiвцями багатьох мiнiстерств та вiдомств, науковцями, представниками громадськостi протягом кiлькох рокiв. У Комiтетi Верховної Ради України у справах пенсiонерiв, ветеранiв та iнвалiдiв була створена спецiальна робоча група, до складу якої увiйшли представники практично усiх депутатських фракцiй та груп, провiднi фахiвцi Секретарiату Кабiнету Мiнiстрiв України, Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики України, Пенсiйного фонду України, iнших мiнiстерств та вiдомств, представники професiйних спiлок та об'єднань роботодавцiв.

 

Таким чином, на початку 2000-х рокiв вiдбувся процес створення нормативно-правової та органiзацiйно-технiчної бази пенсiйної реформи.

 

Пенсiйний фонд України став потужною фiнансовою та соцiальною iнституцiєю в державi, сформувалися його органiзацiйний та кадровий потенцiали.